НАУКОВЦІ

БІДНЯК МИХАЙЛО НЕСТОРОВИЧ (1936-2017)

Випускник КАДІ.

Доктор технічних наук, професор, заслужений працівник транспорту України.

На теренах наукових пошуків в обчислювальній математиці М. Н. Бідняк проявив себе ініціативним та прогресивним молодим ученим. Він створив один із перших у Радянському Союзі обчислювальний центр на базі машин «Мир-1» та «Мир-2», «Мінськ-32».

Наукові розробки М. Н. Бідняка присвячені проблемам в галузі моделювання та управління на транспорті.

Народився 28 вересня 1936 р. у Дніпропетровську. Успішно закінчив школу. Після закінчення школи служив у лавах Радянської армії.

У 1958 р. вступив до Київського автомобільно-дорожнього інституту. Жива зацікавленість здобутою професією інженера-механіка створила підґрунтя для майбутньої наукової діяльності у сфері транспорту.

У 1966 р. вступив до аспірантури в КАДІ. У 1969 р. захистив кандидатську дисертацію. Відтоді розпочав активну викладацьку діяльність, пройшовши шлях від асистента до доцента кафедри.

У 1971—1974 рр. очолював кафедру «Обчислювальної математики».

У 1976 р. створив та очолив кафедру «Організація і управління». З січня 1983 року кафедра була перейменована в кафедру «Експлуатація автомобільного транспорту і організація дорожнього руху». В червні 1985 року кафедра одержала назву «Організація, економіка і управління автомобільним транспортом». У 1993 році кафедру було реформовано в кафедру «Менеджмент та підприємництво», а з 2006 року – «Менеджмент». Від дня заснування по вересень 2017 року кафедру «Менеджмент» очолював Бідняк Михайло Несторович.

Він був натхненником та духовним лідером багатьох молодих вчених. Створив свою школу науковців, що несуть його ідеї в науку та виробництво, втілюють у життя результати наукових пошуків та досліджень з проблем теорії управління, моделювання та оптимізації виробництва. Під керівництвом Бідняка М. Н. більше 50 аспірантів підготували та успішно захистили кандидатські дисертації.

ДУХОВНИЙ ІСАК ЗЕЛИКОВИЧ

Випускник КАДІ (1957).

Розробив ряд рекомендацій із використання місцевих кам’яних матеріалів під час будівництва дорожнього одягу.

Удосконалив методики лабораторних і польових досліджень властивостей матеріалів, шарів дорожніх конструкцій.

Наукові роботи під його керівництвом включали лабораторні дослідження та сучасні на той час наукові методи: рентгенографія, термографія, петрографія і польового вивчення термінів служби дослідних ділянок. Основна тематика наукових досліджень:

технічні умови та відходи каменедроблення;
технічні умови на маломіцні пісчанники для дорожніх робіт;
рекомендації по використанню збагачених природних пісків для дорожніх робіт;
рекомендації по влаштуванню покриттів із гранітних матеріалів з пониженими витратами органічних в’яжучих.

ЄГОРОВ СЕРГІЙ ВІКТОРОВИЧ

Випускник КАДІ (1950).

Засновник напрямку з виробництва та використання бітумних емульсій у дорожньому будівництві.

Розробник нових видів в’яжучих матеріалів.

Наукова діяльність була спрямована на поліпшення властивостей традиційних органічних в’яжучих (бітумів, дьогтів) та створення нових видів в’яжучих матеріалів, розробку нових ресурсо- та екологозберігаючих технологій. За розробку рецептури, технології виготовлення бітумних емульсій методом хімічного емульгування з використанням карбоксил амінів, а також за впровадження у будівництво і ремонт автомобільних доріг бітумних емульсій і поверхнево-активних добавок був нагороджений грамотами і медалями.

ЗАБИШНИЙ ОЛЕКСАНДР СТЕПАНОВИЧ

Випускник КАДІ (1962).

Теоретично обґрунтував критерії щодо визначення впливу незадовільних дорожніх факторів на виникнення аварійності.

Розробник основних схем організації дорожнього руху на автомобільних дорогах.

Слід підкреслити значну роль Забишного О.С. в теоретичному обґрунтуванні критеріїв щодо визначення впливу незадовільних дорожніх факторів на виникнення аварійності. Ці критерії були покладені в основу при розробці галузевого стандарту України «Безпека дорожнього руху. Автомобільні дороги загального користування. Порядок визначення ділянок і місць концентрації ДТП.

За його участю була розроблена схема розв’язки в одному рівні з віднесеними лівими поворотами на дорогах І-б, ІІ категорій та розв’язка в одному рівні на примиканнях до головних доріг ІІ-ІІІ категорій з додатковою зовнішньою смугою на головній дорозі для прямого руху транспорту і внутрішньою смугою для здійснення лівого повороту на примиканні і розвороту транспорту на головній дорозі. Ці розробки захищені авторськими свідоцтвами, а ці розв’язки широко впроваджені і практику.

КОВАЛЬОВ ПЕТРО МИКОЛАЙОВИЧ

Випускник КАДІ (1969).

Розробив проект нерозрізної коробчатої прогонової будови.

Розробник П-подібних балок довжиною 12 і 18 метрів.

Займався підвищенням експлуатаційних характеристик існуючих мостових споруд.

У 90 – ті роки наукові розробки Ковальова і його відділу зосереджені в напрямку підвищення експлуатаційних характеристик існуючих мостових споруд, подовження їх термінів експлуатації. Багато уваги було приділено розробці методів ремонту мостів, зокрема влаштуванню надійного мостового полотна. Були розроблені пропозиції щодо перекриття мостів монолітними плитами; досліджували збірно-монолітні прольотні будови на базі використання уніфікованих балок; розроблені конструкції принципово нової серії прольотних будов з напружених елементів прольотів (НЕП), що перекриті монолітною накладною плитою.

За розробку проекту дослідної нерозрізної коробчатої прогонової будови нагороджений бронзовою медаллю ВДНГ УРСР.

КУЧМА МИХАЙЛО ІВАНОВИЧ

Випускник КАДІ (1961).

Займався розробкою нових технологій емульгування.

Розробник технологій хімічного самочинного емульгування бітумів із використанням емульгатора карбоксиламіна.

Науковою розробкою, до якою безпосередньо причетний Кучма М. І. стала технологія отримання поверхнево-активної речовини катіонного типу, яка свого часу суттєво вплинула на технічний прогрес у дорожній справі, а пізніше отримала новий імпульс в розробці та випуску вітчизняного емульгатора Десетам та адгезійної добавки УДОМ-1 та УДОМ-2, випуск яких дозволив відмовитись від значно дорожчих імпортних.

МАЄВСЬКИЙ ОЛЕКСАНДР ГРИГОРОВИЧ (1925-2007)

Випускник КАДІ (1950).

Український, радянський машинобудівник у галузі сільського господарства, педагог, доктор технічних наук, професор.

У 1950 році закінчив механічний факультет Київського автомобільно-дорожнього інституту.

Після закінчення інституту був направлений для роботи на київський завод «Червоний екскаватор» (нині ЗАТ «АТЕК»), де брав безпосередню участь у створенні перших вітчизняних гідравлічних екскаваторів, зокрема моделей Е-153 і Е-5015. На заводі пройшов шлях від майстра до старшого інженера-конструктора.

З 1953 по 1956 рік навчався в аспірантурі Українського НДІ механізації та електрифікації сільського господарства.

Пізніше працював в Українському НДІ механізації та електрифікації сільського господарства, у Державному НДПІ вугільної промисловості (Київ).

Кандидат технічних наук (1958), доктор технічних наук (1972).

З 1966 року на викладацькій роботі в Київському автомобільно-дорожньому інституті: у 1966-1978 роках - завідувач кафедри дорожніх машин, у 1978-1992 - професор цієї кафедри.

Брав участь у формуванні нового напряму наукової діяльності кафедри - дослідження гусеничного та рейко-крокового ходового обладнання важких землерийних машин масою до 2500 т і продуктивністю до 5250 м³/год, що згодом стала авторитетною та добре відомою в країні науковою школою.

Наукова діяльність

Проводив дослідження зі створення розподільчих паливних насосів тракторних двигунів.
Розробив теорію і методику розрахунків ходового обладнання землерийних машин.
Автор понад 20 авторських свідоцтв СРСР на винаходи.

МАКАРЧУК ОЛЕКСАНДР ІВАНОВИЧ

Випускник КАДІ.

Видатний розробник дорожніх машин.

Створив унікальний комплект машин для економії дефіцитних ремонтних матеріалів.

Розробив та впровадив термогрейдер для відновлення проектного профіля асфальтобетонного покриття.

За його безпосередньої участі у 80-ті роки були проведені наукові розробки щодо створення, вдосконалення та модернізації дорожніх машин:

для зимового утримання (роторний снігоочисник, комбінована машина для зимового утримання) та літнього утримання доріг (комбінована машина для ямкових ремонтів),
для відновлення проїжджої частини автомобільної дороги,
для транспортування та розподілу чорних в’яжучих, кам’яних матеріалів,
для ущільнення конструктивних шарів автомобільних доріг.

Деякі з них носили унікальний характер та були науково-технічним проривом галузі.

За розробку та впровадження у виробництво термогрейдера для відновлення проектного профіля асфальтобетонного покриття при ремонті автомобільних доріг Макарчук О. І. та інші співробітники інституту (зараз ДП "НІРІ") отримали Державну премію УРСР в галузі науки і техніки (1985 р.) Машина успішно пройшла випробування на автомобільних дорогах багатьох областей, а також за кордоном. За допомогою термогрейдера весь процес ремонту покриттів термопрофілюванням було повністю механізовано. Практично на 1 км дороги, що ремонтується, заощаджувалось не менше 600т асфальтобетонної суміші.

У 90-ті роки відділ під керівництвом Макарчука О.І розпочав аналітично-дослідницьку та моніторингову роботу по дослідженню функціональних, технічних, експлуатаційних показників дорожньої техніки, машин та обладнання, можливості їх оптимального використання, враховуючи реальні умови дорожньої галузі України (виконання максимальних обсягів робіт з мінімальними витратами).

МАРТИНЕНКО ЛЕОНІД СЕРГІЙОВИЧ

Випускник КАДІ (1970).

Впровадив технологію пневмонабризку (торкретування) при ремонті дорожніх конструкцій.

Розробив і впровадив технологію захисту цементобетонних конструкцій методом нанесення полімерторкретбетону.

Одним з напрямків діяльності відділу стало впровадження технології пневмонабризку (торкретування) при ремонті дорожніх конструкцій. Під безпосереднім керівництвом матриненко Л.С. вперше в Україні була розроблена технологія захисту бетонних дорожніх конструкцій методом торкретування. Розроблене та виготовлене для цього обладнання використовувалось практично в усіх областях України. Метод торкретування підтвердив свою ефективність на найвідповідальніших мостах та шляхопроводах України, ремонті прикромочних цементобетонних плит на автомобільній дорозі І категорії Київ-Бориспіль та при будівництві унікального меморіального комплексу на байковому кладовищі.

Велика заслуга Мартиненко Л.С. також полягає в розробці і впроваджені технології захисту цементобетонних конструкцій методом нанесення полімерторкретбетону та використання полімерних матеріалів для гідроізоляції і ремонту мостів та шляхопроводів.

Під його керівництвом були розроблені модифікуючі, повітровтягуючі, пластифікуючі добавки до бетонів.

НАГАЙЧУК ВАСИЛЬ МИХАЙЛОВИЧ

Випускник КАДІ.

Заслужений будівельник України.

Розробив кадастр розташування місцевих матеріалів на всій Україні.

Наставник сучасних дорожників-науковців.

Розробив систему використання місцевих матеріалів в дорожньому господарстві (граніти, вапняки, пісковики і ряд інших). За його безпосередньою участю розроблено кадастр розташування місцевих матеріалів по всій Україні та цілий ряд нормативно-технічних документів, що стосуються проектування та виконання дорожніх робіт.

Є одним з авторів ДБН В.2.3-4:2015 «АВТОМОБІЛЬНІ ДОРОГИ Частина І. Проектування Частина II. Будівництво» та ДБН В.2.3-5:2018 «Вулиці та дороги населених пунктів» та ряду нормативних документів щодо влаштування захисних шарів зносу покриттів автомобільних доріг.

ПІСКУНОВ ВАДИМ ГЕОРГІЙОВИЧ (1934-2016)

Випускник КАДІ (1957).

Фахівець у галузі шляхів сполучення.

Академік Академії будівництва України, Заслужений діяч науки і техніки України, доктор технічних наук, професор.

Під керівництвом В. Г. Піскунова виконано дослідження з теорії та методів розрахунку різноманітних конструкцій. На їх основі проведено розрахунки шаруватих одягів доріг, зокрема покриття автомагістралі Київ – Бориспіль; злітно-посадкових смуг аеродромів; прогонових будов та конструкцій мостів із застосуванням композитних матеріалів; кранів надвисокої вантажопідйомності; великогабаритних шин та кар’єрних автосамоскидів.

Вказані дослідження втілено В. Г. Піскуновим у підготовку наукових кадрів, з яких 21 кандидат та 5 докторів наук.

В. Г. Піскунов - автор та співавтор близько 250 наукових та навчально-методичних видань.

Народився 2 листопада 1934 року в м. Київ у сім’ї інженера інституту «Київгіпротранс» Г. А. Піскунова (1902-1980).

У 1952 році вступив до КАДІ, який закінчив з відзнакою у 1957 році, отримавши диплом інженера шляхів сполучення. За державним призначенням працював у Казахській РСР в системі «Гушосдор», зокрема інституті «Каздорпроект».

У 1960 році Піскунов В. Г. вступив до аспірантури КАДІ на кафедру опору матеріалів.

Під керівництвом її завідувача П. М. Варвака (1907-1979) у 1965 році захистив кандидатську дисертацію на тему «Исследование собственных колебаний пластинок», результати якої увійшли до видань:

Справочник по теории упругости : для инженеров-строителей. – 1971.

Справочник проектировщика. Том 2. Расчетно-теоретический. - 1974.

З 1968 року В. Г. Піскунов працював доцентом кафедри опору матеріалів, а з 1979 року очолював її.

У 1982 році захистив докторську дисертацію на тему : «Неклассическая теория в задачах динамики и статики многослойных оболочек и пластин». У 1984 році здобув звання професора.

РАССКАЗОВ ОЛЕКСАНДР ОЛЕГОВИЧ (1940-2025)

Випускник КАДІ (1962).

Доктор технічних наук, професор, Заслужений діяч науки і техніки УРСР. Один із академіків-засновників Транспортної академії України, академік Нью-Йоркської академії наук, академік Академії наук вищої освіти України.

Заснував наукову школу з теорії і методів розрахунку багатошарових оболонок і пластин.

Він є автором та співавтором понад 230 наукових робіт, дев’ять із яких – монографії.

Серед них праці «Расчёт оболочек типа гиперболических параболоидов» (1972), «Предельное равновесие оболочек» (1978), «Неразрушающий контроль материалов и элементов конструкций» (1981), «Теория и расчёт слоистых ортотропных пластин и оболочек» (1986), «Автоматизация расчетов транспортных сооружений» (1989), «Несущая способность тонкостенных конструкций» (1990), «Механика композитов» (у 12 томах) – том 6-й «Технологические напряжения и деформации в материалах» (1997). Розділ «Развитие теории и методов расчета слоистых конструкций», підготовлений разом з професором В.Г. Піскуновим, увійшов до ІІІ тому видання «Успіхи механіки» у 6 томах (Київ, Інститут механіки ім. С.П. Тимошенка НАНУ, 2008 р.)

Народився 12 липня 1940 року в м. Київ у сім'ї інженера-проектувальника залізничних мостів інституту "Київгіпротранс" (згодом Головного інженера інституту), заслуженого будівельника УРСР Олега Олександровича Рассказова (1912-1990).

Після закінчення київської середньої школи № 24 вступив до КАДІ.

У 1962 році закінчив дорожньо-будівельний факультет (спеціальність «Інженер-будівельник автомобільних доріг»).

З 1966 по 1969 р. навчався в аспірантурі на кафедрі опору матеріалів. У 1974-1976 рр. був докторантом інституту. Кандидатську дисертацію за спеціальністю "Будівельна механіка" на тему "Напряженно-деформированное состояние и несущая способность покрытий из гиперболических параболоидов" захистив у 1970 році. Докторську дисертацію за цією ж спеціальністю захистив на тему: "Многослойные ортотропные пологие оболочки и пластины" в 1978 році.

У цьому інституті пройшов шлях від асистента до професора, завідувача двох кафедр (протягом 1984-1987 рр. очолював кафедру будівельних конструкцій і мостів, а з 1987 року керував кафедрою теоретичної та прикладної механіки), декана-засновника двох факультетів – дорожніх машин і мостів (1985-1988) та автомеханічного (1990-2000).

Протягом 1984–1987 рр. очолював кафедру будівельних конструкцій і мостів; з 1987 по 2015 р. керував новоствореною кафедрою теоретичної та прикладної механіки, де опікувався підвищенням професійного та наукового рівня викладачів кафедри, підтримував своїх співробітників у складних життєвих ситуаціях. Пішов у вічність 30 липня 2025 року.

ТКАЧУК СЕРГІЙ ГРИГОРОВИЧ (1943-2021)

Випускник КАДІ (1969).

Фахівець у галузі шляхів сполучення.

Доктор технічних наук, професор, завідувач кафедри мостів та тунелів (2002-2019).

Професор С. Г. Ткачук є засновником аналітичних методів прогнозування розмивів на мостових переходах. Такий підхід до розв’язання складних інженерних проблем дозволив отримати прості функціональні залежності для прогнозування загальних розмивів у будь-який момент паводку під мостом і в зоні його впливу, а також вивести формули граничних глибин місцевого розмиву біля руслових опор у незв’язних і зв’язних ґрунтах.

Найбільш вагомий результат наукової діяльності вченого – теорема про момент максимуму загального розмиву та теоретична формула довжини доконаного гідравлічного стрибка, що відповідає світовому рівню.

Народився 30 листопада 1943 року у м. Києві.

У 1961 році закінчив Київський технікум міського електротранспорту. Три роки працював у проектному інституті «Укрдіпроміськпромгаз».

У 1964 році вступив до Київського автомобільно-дорожнього інституту, навчання в якому завершив із відзнакою у 1969 році, отримавши кваліфікацію інженера шляхів сполучення. Того ж року вступив до аспірантури на кафедру гідравліки КАДІ.

З 1971 року поєднував роботу на посаді асистента цієї кафедри з навчанням у заочній аспірантурі.

У 1976 році захистив кандидатську дисертацію «Оптимальне проектування мостових переходів через блукаючі річки».

У 1985 році Сергій Григорович перейшов до проєктного інституту «Укрдіпроводгосп», де обіймав посади головного спеціаліста, старшого наукового співробітника та завідувача сектору.

Працював технічним директором Українського енергетичного консорціуму з відновлювання малих ГЕС України.

У 1995 році захистив докторську дисертацію «Математичні моделі руслових деформацій на мостових переходах». Брав участь у реконструкції та будівництві Гордашівської та Сандрацької ГЕС.

У 2000 році повернувся до НТУ на посаду професора кафедри мостів та тунелів, а через два роки очолив цю кафедру.

Page updated

Report abuse