СУЗІР'Я ТАЛАНТІВ
Embedded Files
АГОВ! МИ ШУКАЄМО САМЕ ВАШ ТАЛАНТ!
Університет — це набагато більше, ніж аудиторії, конспекти та наукові статті. Це насамперед люди, кожен із яких — окремий, дивовижний всесвіт. Щодня ми зустрічаємося в коридорах, на кафедрах чи в кабінетах, але часто навіть не здогадуємося, яка магія ховається за кадром буденності.
Ми мріємо розкрити цю таємницю і показати «Особистість без мантії». Цей простір створено для того, щоб ми нарешті розгледіли творчу душу нашого колективу. Якщо у вільний час ви створюєте щось прекрасне — не ховайте свій талант!
ЛІЛІЯ РОЖОК.
ВІД ДЕФОРМАЦІЇ МАТЕРІАЛІВ — ДО СТВОРЕННЯ ШЕДЕВРІВ
Лілія Степанівна, доктор фізико-математичних наук, професор кафедри теоретичної та прикладної механіки, професійно досліджує механіку деформівного твердого тіла, але ми знаємо, що в її руках підкорюється будь-яка форма. Там, де наука бачить формули, розрахунки та напружений стан матеріалу, її талановиті руки бачать мистецтво. Рукоділля для неї — це та ж сама вища математика, але втілена в затишних, красивих і гармонійних речах. Вона ювелірно прораховує кожен крок: і в наукових працях НТУ, і в кожному рукотворному шедеврі.
ВІКТОРІЯ РАССКАЗОВА.
ФОТОГРАФІЯ УВІЙШЛА В МОЄ ЖИТТЯ НЕ ЯК ПРОФЕСІЙНИЙ ВИБІР,
А ЯК ЧИСТИЙ ПОКЛИК СЕРЦЯ
Моє творче кредо:
«Шедевр створює не техніка за тисячі доларів, а серце фотографа. Якщо маєш особливе бачення світу, то і звичайною „мильницею“ зможеш торкнутися вічності».
За освітою я бібліотекарка, але світ за об’єктивом вабив мене завжди. Я довго мріяла про власну камеру, і нарешті у 1990-х роках у мене з’явилася перша, зовсім проста «мильниця». Вона не мала складних налаштувань чи спалаху — потрібно було просто натискати на кнопку. Саме так народилися мої перші, найнайцінніші знімки близьких людей.
Особливе місце творчість посіла в моєму житті під час складного життєвого етапу. Тоді моя кума сказала слова, які відізвалися в мені назавжди: «Цей непростий час просто розкрив у тобі талант фотографа». Так камера стала моєю опорою та ліками для душі.
На початку 2000-х я зробила крок уперед — придбала досконалішу техніку з ручними налаштуваннями та макрорежимом, про який давно мріяла. Потім були індивідуальні заняття з майстрами, професійні курси та впевнений вихід у самостійне плавання вже з серйозною дзеркальною камерою Canon.
Маю у своїй біографії й особливу гордість: колись дві мої роботи увійшли до топ-100 на великому всеукраїнському конкурсі. Назва його вже стерлася з пам'яті, але я досі чітко пам'ятаю те неймовірне відчуття, коли мене запросили до Харкова на велику виставку фіналістів, де серед безлічі робіт висіли й мої світлини.
З появою коронавірусу я на певний час відпустила фотосправу. Проте мене неймовірно гріє те, що син пішов моїми стопами. Свого часу фотографія стала для нього справжньою професією та заробітком, і цей спадкоємний зв'язок — моя найбільша материнська гордість.
Сьогодні я відкриваю свій творчий архів і з радістю ділюся з вами шматочками свого всесвіту. Ласкаво просимо до мого бачення світу!
Музей просто неба у Пирогові
Мамаєва Слобода / Козацьке селище серед Києва
Національний ботанічний сад імені М.М. Гришка НАН України
СИМФОНІЯ МЕНЕДЖМЕНТУ ТА РОКУ:
БАС-ГІТАРНИЙ ВСЕСВІТ ОЛЕКСІЯ ПАРОХНЕНКА
Олексій Парохненко — людина, яка однаково філігранно володіє мовою складних алгоритмів та мовою музики. Як старший викладач кафедри менеджменту, він занурює студентів у світ економетрики, оптимізаційних моделей та інструментарію штучного інтелекту. А поза аудиторією — задає потужний бас-гітарний грув у складі Kudasov Band. Приклад того, як математична точність переростає у справжнє мистецтво!
ОЛЕНА САМАР.
ВІД УРОКІВ АНГЛІЙСЬКОЇ ДО МАГІЇ НА ПОЛОТНІ: ГАРМОНІЯ ЗВУКІВ І КОЛЬОРІВ
Моє хобі — картини за номерами
Одним із моїх улюблених хобі є малювання картин за номерами. Я почала займатися цим кілька років тому, під час пандемії COVID-19. Згодом, коли почалася війна, це захоплення стало для мене ще й способом заспокоїтися, відволіктися від тривожних думок і хоча б на деякий час поринути у світ кольорів.
Особливо я люблю малювати пейзажі: природу, гори, озера, затишні будиночки та мальовничі куточки світу. Мені подобається спостерігати, як поступово з окремих кольорових фрагментів виникає ціла картина. Серед моїх робіт є також картини патріотичної тематики, які мають для мене особливе значення.
«Коли навколо неспокійно, я знаходжу свій спокій у кольорах». Саме ці слова найкраще описують моє ставлення до цього хобі.
Для мене картини за номерами — це не просто малювання. Це можливість відпочити душею, відчути спокій і створити щось красиве власними руками.
ВЕРХГРАДСЬКИЙ ЄВГЕН ПАВЛОВИЧ
Художник, поет і митець
«Коли створюєш літопис рідного університету, найбільше щастя — відкривати для читачів долі людей, чий життєвий гарт і багатогранний талант роками залишалися поза офіційними звітами, але саме вони творять справжню культуру нашої спільноти».
Працюючи над цим проєктом, я щоразу переконуюся: історія нашого вишу — це не просто перелік дисертацій, а дивовижне сплетіння людських доль. Одним із таких глибоких мистецьких відкриттів на кафедрі дизайну та просторового моделювання НТУ для мене став старший викладач Євген Павлович Верхградський. Людина дивовижного покоління, яка народилася 19 червня 1940 року. Його дитинство протягом багатьох років минало в постійних переїздах із села в село, адже його бабусі і мамі потрібно було учителювати, що змалечку заклало в ньому глибоку повагу до книги та викладацької праці.
Коли я досліджувала його життєвий шлях, мене вразив цей залізобетонний гарт. Після школи Євген Верхградський служив у армії, де також займався різними видами творчості. Потім була школа меліораторів, робота машиністом екскаватора. Далі — художньо-промисловий технікум і робота в ВКБ інституту ім. Є.О. Патона. Навчаючись у виші, Євген Верхградський працював у різних організаціях. Ну, а потім — Одеський педінститут ім. К.Д. Ушинського, робота на виробництвах і у школі.
З 2012 року він «влився» до нашої університетської родини, на кафедру дизайну та просторового моделювання. Маючи великий стаж педагогічної роботи, він викладає фундаментальні дисципліни «Рисунок» та «Живопис» студентам–дизайнерам НТУ. Спектр його власної творчості вражає різноплановістю — від живопису й графіки до карбування та різьблення по дереву.
Але найбільша родзинка, яку мені щиро захотілося підкреслити у цьому нарисі — це його поетична душа. З 2007 року Євген Павлович став невід'ємною частиною літературного об’єднання «Радосинь» при Спілці письменників України. Його витончена лірика регулярно друкується в літературно-художніх виданнях України, а авторський доробок налічує п'ять власних поетичних збірок. Євген Павлович є членом Спілки дизайнерів України.
Він, як і вся його родина, є палкими поборниками незалежності та незламності України, вони активно беруть участь у волонтерській допомозі ЗСУ. Для мене як автора цього проєкту надзвичайно важливо, що в багатьох творчих роботах Євгена Верхградського, і художніх і поетичних, червоною ниткою проходить любов до життя, до України, до її величі та Перемоги!
Збірки поезій Євгена Верхградського, які я щиро раджу прочитати:
Завірюхами лютий сурмить.
Вітрила.
Падоліст.
Втомлені гаї.
Сніги війни.
Page updated
Report abuse