Швидко плине час. Тече, немов річка, відлітає у далекий вирій, наче дивовижна пташка. Летять роки… Сонце розливає над землею своє тепле світло, лоскочучи промінням верхівки кремезних каштанів, у зелені яких потонула чотириповерхова будівля в самому серці міста — Національний транспортний університет.

Наш навчальний заклад, багатий своєю історією та освітянськими звершеннями, поколіннями мудрих педагогів і вдячних випускників, у 2024 році перешагнув свій красивий 80-річний рубіж. Для закладу вищої освіти це період молодості й розквіту. Та водночас це саме той етап, коли з особливим трепетом хочеться віддати належне багаторічній, самовідданій праці наших попередників і з упевненістю поглянути в майбутнє.

А починалося все у далекому 1944-му. Війна щойно відкотилася за межі країни, і для відбудови зруйнованого транспортного комплексу України критично бракувало фахівців. Саме тоді народився Київський автомобільно-дорожній інститут (КАДІ). Першому директору Юрію Миколайовичу Даденкову та команді його однодумців довелося докласти титанічних зусиль, щоб у повоєнному, напівзруйнованому й холодному Києві створити бодай елементарні умови для перших занять.

І перші студенти — ще донедавна солдати та офіцери, які щогодини дивилися в очі смерті на фронті — сіли за парти, щоб опанувати мирну та таку потрібну країні професію інженера-транспортника. Вони будували свій університет і своє майбутнє водночас.

Далі буде...