Embedded Files
Сучасна кафедра «Двигуни і теплотехніка» пройшла складний шлях у процесі формування, становлення і розвитку.
У 1944 році була створена кафедра — «Автотракторні двигуни», яка з часом була реформована в кафедру «Автомобілі і двигуни», в 1962 р. в кафедру «Термодинаміка і двигуни».
Впродовж усієї історії існування кафедри її очолювали неординарні особистості – високоосвічені фахівці, видатні науковці, талановиті педагоги.
Складну і тернисту путь пройшов засновник і перший завідувач кафедри Петро Іванович Андрусенко.
Народився 26 січня 1902 р. в м. Кременчуці в сім’ї службовця.
З 1909 року навчався: в початковій школі, в реальному училищі, в Кременчуцькому залізничному технікумі, який закінчив у 1921 році з кваліфікацією техніка першого розряду тягової спеціальності. Паралельно за навчанням з 1923 року почав працювати кочегаром на паровозі.
Після закінчення технікуму був направлений в депо «Жовтень», де працював кочегаром, помічником машиніста і машиністом.
Без відриву від виробництва в 1926 р. вступив за конкурсом в Харківський механіко-машинобудівний інститут, який закінчив в 1930 р. за спеціальністю «Автотракторобудування» і залишився в інституті працювати викладачем.
В 1931 р. Петро Іванович був мобілізований на Харківський тракторний завод (ХТЗ), де працював інженером-конструктором, завідувачем сектору нового проектування та начальником конструкторського бюро. За цей час зробив багато корисного для створення нових конструкцій тракторних двигунів та їхніх вузлів. Зокрема за його безпосередньою участю був створений перший дизель на Харківському тракторному заводі (1933 р.).
Одночасно з роботою на виробництві Петро Іванович продовжував викладати у ВНЗ м. Харкова: в Інституті механізації і електрифікації сільського господарства, Автомобільно-дорожньому та Механіко-машинобудівельному інститутах. В 1941 році йому було присвоєно вчене звання доцента.
В роки Другої світової війни Петро Іванович працював конструктором на Сталінградському і керівником моторно-конструкторського бюро на Алтайському тракторних заводах. За розробку систем пуску танкових дизелів в зимових умовах був нагороджений медаллю «За трудову доблесть».
У 1943 році, після звільнення м. Харкова від фашистських загарбників, Наказом Наркома середнього машинобудування, Петро Іванович був призначений головним конструктором ХТЗ, під його керівництвом був розроблений проект тракторного дизеля. В цьому році ним була захищена дисертація на здобуття вченого ступеня кандидата технічних наук. В 1946 році Петро Іванович вступив до докторантури АН УРСР.
В 1946-1959 рр. керував лабораторією енергетики Українського науково дослідного інституту механізації сільського господарства і одночасно працював доцентом, а потім професором в Київському автомобільно-дорожньому інституті.
В Києві серед інших науково-дослідницьких робіт Петро Іванович провів розробку і дослідження нової системи паливоподачі для тракторних дизелів і підготував докторську дисертацію на тему «Теорія і дослідження нової системи паливоподачі для тракторних двигунів», яку успішно захистив в 1956 році.
Характерними рисами Петра Івановича були нестримна творча активність, надзвичайні здібності до винахідництва, живий інтерес до всього нового, величезна працездатність. Про широту його наукових інтересів свідчать напрями його праць: «Теорія тягової газової турбіни», «Розробка теорії інерційного стартера», «Дослідження електротрактора», «Розробка методики випробування тракторів з навісним знаряддям», «Теоретичні основи підвищення робочих швидкостей машиннотракторного агрегату» та інші. Особливо великий внесок зробив П. І. Андрусенко в створення паливних насосів розподільного типу для автомобільних і тракторних дизелів з новою системою дозування подачі палива і гідравлічним регулятором частоти обертання дизеля.
Багато енергії віддав Петро Іванович створенню оригінальних конструкцій роторнопоршневих двигунів. Він є автором понад 100 наукових і конструкторських розробок, в тому числі 4 монографії, 26 авторських свідоцтв СРСР і 9 іноземних патентів на винаходи. П. І. Андрусенко підготував 19 кандидатів і 3 докторів технічних наук.
Заслуги вченого високо оцінені державою: він нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора, двома медалями «За трудову доблесть» і багатьма іншими медалями.
Петро Іванович пішов з життя 23 січня 1977 р.
Головним є те, що Петро Іванович був дуже чуйною, чесною і разом з тим принциповою людиною. Саме ці риси дозволили йому закласти міцний фундамент створеної ним кафедри.
Учні Петра Івановича і учні його учнів, пам’ятають його як висококваліфікованого, досвідченого, ерудованого фахівця, як уважну і добру людину. В своїй роботі намагаються підтримати ті добрі традиції, закладені Петром Івановичем при створенні кафедри.
Другим завідувачем кафедри у 1975 року став один із учнів Петра Івановича – Кінт Євгенійович Долганов.
Теж людина непростої долі. Вісімнадцятилітнім він став учасником війни проти фашистських загарбників, був відзначений державними нагородами. В КАДІ поступив у 1950 році і закінчив його з відзнакою.
Свої наукові дослідження спрямовував на удосконалення систем автоматичного регулювання частоти обертання дизелів, переобладнання дизелів у газодизелі, займався розробкою математичних моделей для здійснення розрахункових досліджень систем автоматичного регулювання. Ідеї закладені в розробки механічних, а потім гідравлічних регуляторів, реалізовано в роботах його послідовників. В умовах сьогодення йдеться про створення електоронних регуляторів частоти обертання. Кінт Євгенійович цікавився двигунами із зовнішнім підведенням теплоти Стирлінга для наземних транспортних засобів. Для заохочення і більш широкого залучення студентства до нових знань, за його ініціативи, був спроектований і створений макет, дослідний зразок, учбовий двигун Стирлінга – УДС-1.
Захоплюючою є історія третього завідувача кафедри, що очолював її з 1988 по 2024(?) роки, Юрія Феодосійовича Гутаревича.
Ще студентом КАДІ він брав участь у науково-дослідницькій роботі кафедри. Захоплений пропозицією керівника дипломного проекту – П. І. Андрусенка, він розробив енергетичну установку для літаючого автомобіля...
Юрій Феодосійович очолив кафедру, яка після низки змін отримала назву «Двигуни і теплотехніка». Продовжуючи напрями досліджень, започатковані Петром Івановичем і Кінтом Євгенійовичем, Юрій Феодосійович спрямував колектив кафедри на дослідження щодо поліпшення паливної економічності і екологічності транспортних засобів і убезпечення довкілля від забруднення автомобільним транспортом. Набула осучаснення робота, ідея якої була запропонована ще Петром Івановичем, з відключення циліндрів для двигунів із електронними системами живлення.
Багато уваги кафедра приділяє дослідженню ефективності застосування альтернативних палив для живлення автомобілів: традиційних із спиртовими (кисневмісними добавками), із водневмісними добавками, із додаванням закису азоту і т. ін. Для осучаснення процесу теоретичних дослідженнь, створені математичні моделі, які, на підставі експериментальних випробувань двигуна в усталених режимах, надають можливість оцінити енергетичні, паливо-економічні та екологічні характеристики роботи двигуна і транспортного засобу в цілому в широкому діапазоні зміни експлуатаційних режимів.
За час існування кафедри, змінювався і її колектив, проте він завжди складався з людей освічених, талановитих, креативних і небайдужих, які надихалися новими ідеями і прагнули впроваджувати їх у життя.
КОРПАЧ АНАТОЛІЙ ОЛЕКСАНДРОВИЧ
Випускник КАДІ.
Кандидат технічних наук, професор, академік Транспортної академії України, Відмінник освіти України, Почесний автотранспортник України, професор кафедри «Двигуни та теплотехніка».
Народився 7 березня 1959 року у с. Дем’янці, Київської області.
У 1976 р. закінчив Дем’янецьку середню школу, Київської області.
У 1976-1977 рр. працював трактористом, водієм в колгоспі ім. Ілліча.
З 1977 по 1979 – служба на Чорноморському флоті.
З 1979 року навчався у Київському автомобільно-дорожньому інституті, який закінчив з відзнакою у 1985 році за спеціальністю «Автомобілі та автомобільне господарство».
Після закінчення інституту отримав направлення на роботу в АТП 23069, де працював з 1985 по 1986 року на посаді начальника відділу експлуатації.
В грудні 1986 року вступив до аспірантури Київського автомобільно-дорожнього інституту, яку успішно закінчив і в жовтні 1989 року захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата технічних наук за спеціальністю «Теплові двигуни» на тему «Покращення економічних і екологічних показників автомобільних бензинових двигунів в експлуатаційних умовах удосконаленням метода регулювання їх потужності» (науковий керівник професор Гутаревич Ю.Ф.).
З листопада 1989 року почав працювати науковим співробітником, з 1991 року старшим науковим співробітником кафедри «Двигуни та теплотехніка» та за сумісництвом асистентом цієї ж кафедри.
У 1993 році присвоєно вчене звання старшого наукового співробітника з спеціальності «Теплові двигуни».
У 1993 році був переведений на посаду доцента кафедри «Двигуни та теплотехніка» Українського транспортного університету.
У 1995 році присвоєно вчене звання доцента кафедри «Двигуни та теплотехніка».
З березня 2005 по вересень 2021 року працював директором Науково-дослідного інституту «Проблем транспорту та будівельних технологій» Національного транспортного університету.
З 2011 року до теперішнього часу професор кафедри «Двигуни та теплотехніка» Національного транспортного університету.
У 2015 році присвоєно вчене звання професора кафедри «Двигуни та теплотехніка».
Під науковим керівництвом 3 аспірантами захищені кандидатські дисертації (Скалига М. М., Захарченко О. М., Левківський О. О.).
Дисципліни, що викладає:
Випробування ДВЗ.
Випробування двигунів для визначення оптимальних регулювань їх систем.
Основи екології.
Основи теплотехніки.
Промислово-транспортна екологія.
Термодинаміка та ТПЗ.
Напрями наукової діяльності:
Підвищення паливної економічності ДВЗ та зменшення забруднення навколишнього середовища транспортними засобами.
Використання альтернативних палив для живлення двигунів транспортних засобів та створення систем живлення для їх використання.
Постійний учасник міжнародних та вітчизняних наукових та науко-практичних конференцій секцій «Автомобільний транспорт».
Page updated
Report abuse