Кафедра мостів, тунелів та гідротехнічних споруд

Кафедра була заснована 1944 року. ЇЇ історія – це, перш за все, імена наших вчителів – інженерів – вчених, які започаткували відому не тільки в Україні наукову школу транспортних споруд. Вчені, котрі заклали фундамент наукового потенціалу сучасної кафедри мостів та тунелів, виховали перше покоління інженерів, науковців, молодих педагогів. 

На­звемо їх:

• Є. Я. Бергер, військовий інже­нер ІІІ рангу, канд. техн. наук, доцент;

• О. А. Дронов, військовий інженер ІІ ран­гу, канд. техн. наук, доцент;

• С. М. Кова­ленко, військовий інженер ІІ рангу, канд. техн. наук, доцент;

• М. Г. Карсниць­кий, канд. техн. наук, доцент, перший директор інституту «Київметропроект»,

• лауреат Державної премії;

• Я. Д. Лівшиць, доктор технічних наук, професор, зас­лужений діяч науки і техніки України, завідувач кафедри протягом 28 років (1956–1984 рр.).

З цього часу вся трудова біографія Сергія Миколайовича пов’язана з  мостами. В передвоєнні роки С. М. Коваленко працював у мостовому відділі Київської контори Союздорпроекту, проектував мости. На своєму робочому місці Сергій Миколайович показував зразки інтенсивної інженерної праці: він запропонував і широко використовував табличну форму розрахунків мостів.

Але згодом мирна праця обірвалась… Учасник фінської війни, він був і в лавах перших захисників Батьківщини під час другої світової. Був командиром взводу Мостобудівельного батальйону, брав участь у проектуванні і виготовленні наплавних і збірно-розбірних конструкцій мостів воєнного часу.

В 1944, будучи помічником начальника дорожнього відділу армії по мостах, запропонував проект і побудував міст «сітчастої системи», на котрий вже після війни отримав авторське свідоцтво.

17-ма урядовими нагородами відмічений бойовий шлях інженера Коваленко. Після закінчення війни ще понад 15-ть років життя Сергія Миколайовича пов’язане з армією: в ту пору він – викладач військової кафедри КАДІ.

… Зовнішньо він мало змінився відтоді, як змінив військову форму на цивільний костюм, - завжди підтягнутий, акуратно і зі смаком вдягнений.

Ім’я Сергія Миколайовича Коваленка користувалося заслуженою повагою за великий досвід, широкі знання, велике коло інтересів. До нього зверталися за консультаціями інженери-виробники і працівники проектних організацій. Список наукових праць С. М. Коваленка складає понад сто найменувань. Він завжди прагнув підвищувати особистий інтелектуальний рівень, регулярно вивчав технічну літературу на українській, чеській, польській, англійській, французькій, німецькій мовах.

Для молодших колег по кафедрі Сергій Миколайович був взірцем педагогічної майстерності, вимогливості до себе й студентів, закоханості й відданості справі, працездатності, цілеспрямованості.

Викладацьку діяльність у вузі Яків Давидович почав ще будучи студентом – читав у Київському машинобудівному інституті курс опору матеріалів. Потім викладав у Київському інституті  інженерів цивільної авіації, де вів інтенсивну наукову роботу в галузі будівельної механіки літаків, був одним з засновників цієї нової тоді дисципліни.

В роки Другої світової війни Яків Давидович очолював евакуацію обладнання інституту в м. Ахтюбинськ, де був призначений начальником штабу навчальної льотної ескадрилії ГВФ, керував штурманською підготовкою курсантів.

З січня 1945 року Я. Д. Лівшиць прцює в КАДІ, завідує кафедрою будівельної механіки, з 1956 року -  кафедрою будіведьних конструкцій і мостів. У 1955 році вчений захистив докторську дисертацію.

Талановитий вчений, автор понад ста наукових робіт, засновник наукової школи розрахунків мостів з урахуванням впливу тривалих процесів, блискучий полеміст, Яків Давидович мав велике обдарування виховання молоді. З юності захоплений наукою, він безпомилково умів визначити здібну молодь, допомогти їй зробити перші кроки у науці. З числа студентів, залучених Яковом Давидовичем до наукової роботи в інституті інженерів цивільної авіації, троє захистили в подальшому докторські дисертації, один став академіком.

З усією повнотою здібності вченого-наставника розкрилися у Якова  Давидовича в роки роботи у КАДІ. Він був науковим керівником у 55 аспірантів і тих, хто захистив кандидатські дисертації. Троє з його учнів за час роботи в КАДІ нині – доктори наук. Блискуче написана Я. Д. Лівшицем монографія «Розрахунок залізобетонних конструкцій з урахуванням впливу усадки і повзучості бетону» всесвітньо відома і є настільною книгою багатьох інженерів і наукових співробітників.

Педагогічна майстерність Я. Д. Лівшиця характеризувалась найвищим рівнем. Ті, хто слухав його кваліфіковані, змістовні лекції, запам’ятали їх назавжди.

Він був надзвичайно скромною, чуйною людиною, щирою в спілкуванні.

Всі, хто трудився поруч з Яковом Давидовичем Лівшицем, хто вчився в нього, переймав щедрий життєвий і науковий досвід, зберегли вдячну пам’ять про нього, його яскраве, сповнене вагомими справами життя.

За роки свого існування кафедра стала добре відомою в Україні і в країнах СНД високою професійною і науковою репутацією. 

У 1985 році Сергій Григорович перейшов до проєктного інституту «Укрдіпроводгосп», де обіймав посади головного спеціаліста, старшого наукового співробітника та завідувача сектору.

Працював технічним директором Українського енергетичного консорціуму з відновлювання малих ГЕС України.

У 1995 році захистив докторську дисертацію «Математичні моделі руслових деформацій на мостових переходах». Брав участь у реконструкції та будівництві Гордашівської та Сандрацької ГЕС.

У 2000 році повернувся до НТУ на посаду професора кафедри мостів та тунелів, а через два роки очолив цю кафедру.

Професор С. Г. Ткачук є засновником аналітичних методів прогнозування розмивів на мостових переходах. Такий підхід до розв’язання складних інженерних проблем дозволив отримати прості функціональні залежності для прогнозування загальних розмивів у будь-який момент паводку під мостом і в зоні його впливу, а також вивести формули граничних глибин місцевого розмиву біля руслових опор у незв’язних і зв’язних ґрунтах.

Найбільш вагомий результат наукової діяльності вченого – теорема про момент максимуму загального розмиву та теоретична формула довжини доконаного гідравлічного стрибка, що відповідає світовому рівню.